Сценарії по національно - патріотичному вихованню.

Підготувала педагог - організатор Костриця Н.М.

Сценарій свята до Дня Перемоги

Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам'ять тих, хто загинув у роки Другої Світової війни; показати всю жорстокість, з якою був нищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

"Вони у битві чесно полягли,

А іншого - ні вибору, ні змоги.

Вони загинули. Але перемогли,

Бо віддали життя для Перемоги!"

(Звучить мелодія "Журавлі".)

На тлі мелодії на сцену виходять ведучі.

1-й ведучий. Шановні учні, вчителі, гості! Сьогодні ми зібралися, щоб відзначити річницю Перемоги у Другій світовій війні.

2-й ведучий. День пам'яті полеглих у війні - це лише часточка великої данини шани до загиблих та поваги до живих героїв.

В дні травневі, мріями багаті,
Коли щастя хлюпає з пісень,
Ми щороку зустрічаєм свято -
Перемоги радісної день.

І встають у пам'яті дороги,
Ті, що довелося нам пройти,
Щоб багряний прапор Перемоги
Над рейхстагом гордо пронести.

І живуть у пам'яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.

їх серцям - віками пломеніти
На червоних наших прапорах,
їх думкам - перемагать і жити
В наших творчих думах і ділах.

їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.

І тому, коли надходить свято, -
Кожен рік у травні, навесні, -
Наші грізні бойові гармати
Салютують миру - не війні!

(Василь Симоненко САЛЮТИ МИРУ)

1 ведучий Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя, нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів, 9 травня, ми відзначаємо велике свято – День Перемоги!

2 ведучий Тієї пам’ятної червневої пори рожевий світанок пив росу із трав та замріяно слухав останні звуки гармоніки в сільському клубі. Тут випускники 1941 року танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин о 4 годині ранку 22 червня їх поглине кривавий танок, що триватиме 1418 днів і ночей.

(Звучить музика „Священная война”)

(на фоні музики виходять хлопчик та дівчинка)
Хлопчик

Не пускали мене воювати
Яблуневі, вишневі сади,
Не хотіла і мати пускати,
Але тихо сказала:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик Подивилась у вічі:

Дівчинка Бо треба...

Хлопчик

Вже на заході грізно гуло,
І, як хмара вечірнього неба,
Серед поля лежало село.
Причувалися стогони й дзвони,
Що віщують навалу біди.
При дорозі джерельце бездонне
Стукотіло, як серце:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик

На шляху шикувались солдати,
На травиці – сльоза чи роса...
І стояла на вигоні мати,
А за нею – поля й небеса.

(Звучить пісня „Степом, степом”)

1 ведучий Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт.

2 ведучий ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.

Учениця.

Благословляла мати сина,

А синові - сімнадцять літ...

Іти на бій за Батьківщину -

Був материнський заповіт.

Сховала сльзи на прощання,

Щоб не пекли його вони...

І син пішов... Лишив чекання,

Лишив свої хлопчачі сни.

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)

Мати

Помилуй його, куле, обмини...
Невже тобі так хочеться убити?
Він молодий, не має ще жони,
Лиш Батьківщину вміє він любити
Та батька, матір... Батько на війні –
Обом повоювати довелося...
Ти пролети, свинцева, по стерні,
Зітни при стежці сонях чи колосся.
Ну зачекай... Помилуй... Він іще
Зустріне у житті свою кохану.
Не обминеш, то розсічи плече,
Він у шпиталі вигоїть ту рану...
А куля пролетіла навпрошки,
Не слухала вмовлянь моїх, проклята,
І в саме серце влучила-таки
Ще юного, безвусого солдата.

(Звучить ніжна музика, на середину сцени виходять хлопець і дівчина, звучить діалог)

Хлопець

Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,
Як весна перейшла в тепле літо.
Нам судилось іти на жорстоку війну
І обох нас – убито...

Дівчина Убито...

Хлопець

І кохання забилось в риданнях й журбі...
Як же так? Не здійснилися мрії...
І мене не обняти ніколи тобі...

Дівчина І у мене немає надії...

Хлопець

Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,
Бо тепер ми – дерева і квіти.
Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,
Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина

Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми
Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець

Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,
Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина

Гілка роду на нас обірвалася враз.
Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець

Йти на танки в атаку був даний наказ...
Обірвалось життя на світанні.

Дівчина

А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.
Вечори і погожі світання...

Хлопець

В нас була б пречудова велика сім’я,
Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

Учениця.

Одержала звістку матуся,

Що син її впав за Дністром.

Поїхала мати до сина

В далекі світи із села

І білу пшеничну хлібину,

і шитий рушник привезла.

Учень.

Спинилась вона над водою,

На скелі Дністровій крутій:

Могила його під горою

І писаний камінь на ній.

Заплакала: "Сину, мій сину,

Як довго до тебе я йшла..."

Могилу, неначе дитину,

Руками вона обняла.

Учениця.

А річка шуміла невпинно,

І тихо шуміла трава,

І тільки червона калина

Тремтіла, неначе дива.

А мати стоїть на колінах,

І пальці торкають граніт,

І поруч моя Україна

В скорботі із нею стоїть.

(С. Пушик. "Мати")

Пройшла війна стежками долі
Там, де тепер цвітуть сади,
Де хліб росте на мирнім полі,
Війна залишила сліди.
Вогонь війни спалив чимало
І юних доль, і чистих мрій.
Лише надія не вмирала,
Коли солдати йшли у бій.
Вітчизну рідну захищали
Вони від хижих ворогів,
Життя любили та вмирали
За рідний дім, за матерів.
І пам'ятник бійцю-солдату,
Що височить в моїм селі,
Нагадує травневу дату –
День Перемоги в тій війні.

(П.Сорокогут «Війна залишила сліди»)

(пісня А.Олейникової «А пам'ять жива»)

Наче птахи летять невблаганно літа,
Залишають свій стрій дорогі ветерани.
У минуле пішла найстрашніша війна,
Та про неї постійно нагадують рани.

З кожним роком все менше і менше стає
Тих людей, які нам здобули Перемогу.
Лише пам'ять забути про них не дає,
Пам’ятаймо про них і молімося Богу.

Нехай Вічні вогні на могилах горять,
Перед ними завжди на коліна ставайте.
Пам’ятайте живих і померлих солдат,
Схиліть голови – шану віддайте!

(В. Назарук «Схилімо голови»)

Ведучий 1

Натягнуті нерви, мов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання.

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

Ведучий 2 Вшануємо загиблих хвилиною мовчання.

Ведучий 1 Ми йдемо до могильних плит, щоб віддати данину вдячності, любові, вклонитися низько подвигу старшого покоління.

Ведучий 2 Молоде серце повинно берегти пам'ять про тих, хто відстояв державу у тій страшній війні.

(Н.Май «Маки червоні»)

Сценарій свята «Український віночок»

Підготувала педагог-організатор

Ніжинської ЗОШ I-II ст. № 11

Костриця Н.М.

Мета : виховувати любов до рідного краю, до національних символів та традицій, національної спадщини, пошану до традицій українського народу; показати унікальність, своєрідність та самобутність українського віночка, стимулювати інтерес учнів до вивчення національної культурної спадщини, інтегрувати знання учнів з народознавства; розвивати уміння збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних точок зору та робити висновки;розвивати творі здібності учнів.

Обладнання: пісні українських композиторів, народні пісні, музичне оформлення, презентація з використанням мультимедійної дошки.

(слайд 1)

Моя земля! Чарівна Україна!

Ти мила серцю й дорога мені.

Ти – рідна ненька, я – твоя дитина!

В мені твої традиції й пісні!

Звучить пісня М.Ведмедері «Добрий день, матусю Україно»

(слайд 2)

Які в народу звичаї крилаті,

Який багатий наш духовний світ!

Традиції живуть у кожній хаті

І їх вивчають діти з юних літ.

Щоб українцями по світу крокувати,

Й на цій землі прожити недарма,

І щоб ніхто не зміг нам дорікати,

Що в нас коріння власного нема.

Традиції ніколи не вмирали,

Їх українці свято берегли.

А в світлий час їх з пам'яті дістали

І, наче стяг, в майбутнє понесли.

Ми будемо традиції вивчати,

Щоб прихилитись до землі душею.

Свою історію повинні діти знати

І гордо йти по світу разом з нею.

Ведучий: Кожна нація, кожен народ мають свої звичаї та обряди. Одна із традицій україночок – плести віночки.

Ведуча: Віночок належить до українських національних символів-оберегів.

Вінок – барвистий оберіг,

Це усякий знає.

Він від чорних сил усіх

Нам допомагає.

(слайд 3)

Ведучий: Український вінок має цілющі властивості, оберігає людину від різних хвороб, від лиха та зурочень, тому що має природні цілющі сили.

Ведуча: Справді, було б цікаво дізнатися скільки квіток входить до вінка і яке призначення кольорових стрічок.

Ведуча: Я знаю, що перший для трирічної дівчинки плела віночок мама, саме віночок, тому що обов’язково до вінка вплітають 12 квіток та 7 стрічок, а для трирічної україночки у віночок вплітала матуся тільки чорнобривці, щоб голова не боліла, ромашку, щоб заспокоювати серце, незабудку для світлої голови і барвінок для доброго зору та пов’язувала 3 жовті стрічки. А взагалі у сім років дівчатка плели свій власний перший вінок із допомогою дорослих подруг.

Ведучий: Мабуть, це відбувалося досить врочисто, бо неспроста у нас українців є таке прислів’я: « Віночок вити – життя любити».

Ведуча: А може спробуємо заплести український вінок і дізнаємося про призначення кожної квітки.

(слайд 4)

Сценка «Плетіння віночка»

( дорослі дівчата, пояснюючи особливості квіток та стрічок, навчають меншу за віком дівчинку вмінню плести вінок)

Заплетем віночок,

Заплетем шовковий.

На щастя, на долю,

На дівочу вроду.

(дівчатка по черзі вплітають свою квіточку до віночка)

1. Найпочесніше місце у вінку займає деревій. Ця рослина має маленькі дрібненькі квіточки, після цвітіння яких, вітер розносить насіння далеко - далеко. Та хоч би де не росла ця рослина – вона завжди цвіте. Деревій – це символ нескореності.

(слайд 5)

2. А я вплету квітку барвінку. Це дивна рослина, яка вважається символом життя, бо навіть під снігом зберігає свій яскравий колір пелюсток.

(слайд 6)

3. А квітка ромашки – символ доброти та ніжності.

(слайд 7)

4. Любисток люди полюбляють за лікувальні властивості, тому у вінку – це символ людської відданості, вміння бути корисним.

(слайд 8)

5. Безсмертник – символ довголіття.

(слайд 9)

6. Чорнобривці, завдяки яскравому забарвленню пелюсток – яскраво-червоне і чорне – символ вроди.

(слайд 10)

7. Цвіт вишні та яблуні – знак материнської любові.

(слайд 11)

8. Синьоока волошка – символ кохання.

(слайд 12)

9. Вплітають до віночка незабудку, як символ хорошої пам’яті.

(слайд 13)

10. Символ краси рідного краю – гроно калини.

(слайд 14)

11. В народі троянду або шипшину називають ружа. Ружа – символ кохання.

(слайд 15)

12. А мак вплітають, за різними переказами, як символ боротьби добра зі злом або як вшанування загиблих під час захисту рідних земель, бо краси квітки маку досить коротко тривала.

(слайд 16)

Заплели віночок

Підемо в таночок.

(Діти виконують пісню І.Тарнавської «Сонячний віночок»)

Ведуча: Вінок – це не тільки сплетені у коло квіти. Його прикрашали стрічками.

(слайд 17)

(діти по черзі виходять зі стрічечкою і пов'язують на вінок)

Про це, юний друже, повинен ти знати:

Коричнева стрічка – земля, наша мати.

Вона в нас єдина, вона найрідніша,

Коричнева стрічка – вона найміцніша.

Ми хочем, аби ви усі зрозуміли:

Ці жовті стрічки – наше сонечко миле.

Воно дає світло, дарує тепло.

Без сонця життя б на землі не було.

Дві стрічки: блакитна і синя, темніша –

Це небо і води. Хай будуть чистіші.

Дай Боже, щоб ми вберегли їхню суть,

Нам небо і води здоров'я дають.

Оранжева стрічка - м'яка паляниця.

Це й колос достиглого жита, пшениця.

Дивись, як оранжева стрічечка сяє,

рум'яна, як хліб, нам про хліб нагадає.

А ця фіолетова, те означає,

Що розум людський ще надій не втрачає

На те, що послухаєм розум і Бога,

На та, що щасливі ми будемо з того.

Малинова стрічка або малинова

Про щедрість сказати своє хоче слово,

Про те, що не можна усе тільки брати,

Що треба навчитись іще дарувати.

Багатство й достаток – рожева ця стрічка.

Багатство пора вже нам мати за звичку.

Достаток з рожевої стрічки всміхатись

Нам буде, як праці не будем боятись.

Якщо ви в вінок стрічки білі вплели,

То треба, щоб душу свою берегли.

Перлини душі ви збирайте в намисто,

Душа хай, як білі стрічки, буде чиста.

(Діти виконують пісню М.Ведмедері «Віночок»)

Ведучий. Хай кожна дівчинка в Україні знає, що вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб він був їй до лиця і підкреслював вроду.

(слайд 18)

Ведуча. Віночки. А скільки є їх різних за значенням і виготовленням...

Віночок — це чарівний оберіг для молодих дівчат, який підкреслював їхню вроду і юність; це весільний віночок на голові молодої, який означає її незайманість і чистоту; це лавровий вінок, яким нагороджували переможців.

(слайд 19)

Ведучий: Є ще віночки різдвяні, чернечі, надії, розлуки, відданості, кохання…

(слайд 20)

Ведуча: А є ще купальські віночки. На свято Івана Купала дівчатка плели віночки і прикрашали ними деревце, а потім ці віночки пускали у воду.

(слайд 21)

Сценка з обрядового свята «На Івана Купала»

(дівчатка прикрашають маленьке деревце віночками і водять хоровод «Кругом Мариноньки»)

Я свій віночок кину у ставочок,

Хто віночок спіймає, той мене чекає.

Пустила віночок на биструю воду,

На щастя, на долю, на милого вроду.

Пливи, віночку, швидко за водою.

На щастя, на долю милого зі мною.

Пливи, віночок, за водою,

Пливе доля за тобою.

(Діти виконують пісню Л.Соболевської «Віночок»)