До витоків невичерпного таланту
«Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм», - так писав у «Щоденнику» О.П.Довженко майже сто років тому. Та в серці кожного українця і сьогодні знайдеться місце для письменника, кіномитця, філософа, Людини з великої літери зі світовим іменем. І через століття життя Олександра Довженка, його твори не перестають нас хвилювати. Відзначаючи 125-річний ювілей великого митця, учні 6 класу класовод Лихута Л.С., здійснили віртуальну подорож до витоків багатої й невичерпної криниці таланту вірного сина України. Діти з цікавістю слухали розповідь екскурсовода Сосницького літературно-меморіального музею про Олександра Петровича. Огляд музею починався з хати, оспіваної письменником з синівською любов'ю. Численні світлини, речі домашнього вжитку, хатні обереги, що знаходяться в музеї, допомогли поринути у казково-хвилюючий світ дитинства малого Сашка. Іскорки цікавості в очах дітей запалали і коли вони слухали уривки з повісті «Зачарована Десна», що є гімном рідному чернігівському краю, який став колискою для генія. Не залишила байдужими учнів експозиція музею, де перед ними постала ще одна грань таланту О .Довженка , який заклав початок українського кіномистецтва. «Людина повинна завжди пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком». Такою фразою завершилося знайомство зі
славетним митцем – носієм ідеалів добра й краси.
